А40943 84(4БОС) К18
Камерич, Меліна.
Меліна Камерич
народилася 11 березня 1972 року в Сараєві. У рідному місті закінчила гімназію
та літературне відділення філософського факультету Сараєвського університету. У
1992-1993, під час облоги Сараєва, була асистентом хірурга у військовому
шпиталі. Згодом співпрацювала з іноземними медіа та міжнародними організаціями
(«Лікарі без кордонів», City Link Amsterdam Sarajevo, British Council). Зараз –
колумністка кількох боснійських часописів, речниця «Al Jazeera Balkans».
Український переклад Меліни Камерич — перший на
східнослов’янських теренах. Так само вперше до українського читача приходить
Боснія і Герцеговина — «маленька горда країна», де співіснують важке воєнне
минуле, складне політичне теперішнє, страшенно цікава культура і досвід. «Туфлі
до вручення “Оскара”» — книжка національна і жіноча. У цій книзі багато пошуків
ідентичності та ще більше любові. Вона належить до тих книжок, після яких уже
не будеш таким, як раніше.
А40736 84(4ІТА) Е45
Еко, Умберто.
Номер нуль : роман
/ У. Еко; пер. Ю. В. Григоренко. - Харків : Фоліо, 2015. - 192 с. - (Державна
програма) (Карта світу).
Після п’ятирічної перерви у січні 2015 року побачив світ
новий роман Умберто Еко «Номер нуль» («Numero Zero»). Вікіпедія визначає його
жанр як нуар. На відміну від попередніх творів письменника, події в ньому
відбуваються у Мілані 90-х років ХХ
століття. Головний герой — редактор газети, створеної, щоб друкувати
наклепницькі статті про бізнесменів і псувати їм репутацію. Однак, окрім теми
продажної журналістики, Еко згадує і недавні події в Італії — замах на Папу
Римського, діяльність масонської ложі «Пропаганда № 2», операцію «Гладіо»,
проведену НАТО, і невдалий державний переворот…
А40746 84(4ВЕЛ) Д45
Діккенс, Чарлз.
Різдвяна пісня /
Ч. Діккенс; переказ Дж. Тавнер, іл. К. Доннеллі, пер. з англ. І. Бондаренко. -
Тернопіль : Навч. книга-Богдан, 2014. - 64 с. : колор. іл. - (Час читати)
(Державна програма).
Головний герой твору — власник торгової спілки «Скрудж і
Марлі». Скрудж — дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся
постать його немов заморозилася: ніс загострився, щоки зморщились, хода стала
скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос, хитрий та прикрий,
скрипів». Люди боялися і не любили його, Скрудж не поважав Свята, вважав це
нісенітницею, не вмів радіти. Увечері напередодні Різдва він образив
племінника, вилаяв свого працівника. А вночі в його будинку з'явився привид
його товариша і колишнього компаньйона Марлі, який помер кілька років тому.
Привид Марлі розповів, як він тепер розкаюється і страждає через те, що не
робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом
Минулого, Духом Теперішнього та Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у
своє дитинство, в теперішнє та майбутнє допомогли йому багато чого зрозуміти.
Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною: давав щедрі
пожертви бідним, допоміг сім'ї клерка Боба Кретчета, привітно ставився до
племінника — сина улюбленої сестри Фанні.
Ця історія, як і повинно бути в різдвяному оповіданні,
закінчується щасливо і нагадує людям, що вони не повинні марнувати часу, поспішати робити добро ближнім
своїм.
Б50314 821.111(410) Т52
Толкін, Джон
Роналд Руел.
Листи Різдвяного Діда / Дж. Р. Р. Толкін;
ред. Б. Толкін, пер. з англ. О. О'Лір, худ. Д. Р. Р. Толкін. - Львів :
Астролябія, 2017. - 160 с. : іл. - (Державна програма "Інститут книги -
2018").
Щороку в грудні дітям Дж. Р. Р. Толкіна приходив конверт зі
штемпелем Північного Полюса, а всередині — лист, написаний химерним тонким
почерком і оздоблений чудовими кольоровими малюнками. Всі ці листи були від
Різдвяного Діда і розповідали дивовижні історії про життя на Північному Полюсі:
як північні олені зірвалися з прив’язі й порозкидали подарунки по всій околиці;
як безталанний Білий Ведмідь видерся на крижаний полярний шпиль і гепнувся
звідти на будиночок Різдвяного Діда, провалившись крізь дах; як той Ведмідь
розбив Місяць на чотири шматки, і через це Місячанин упав із неба в Дідів
садок; як велися війни з полчищами капосних гоблінів, котрі жили в печерах під
будинком. Часом якусь приписку надряпував Білий Ведмідь, а часом Ілберет Ельф
дописував щось своїм елегантним плавним почерком, додаючи цим історіям ще
більше життя і гумору.
