1.       А42986 821.131.1 Б24

     Барікко, Алессандро.

    Шовк [Текст] : роман / А. Барікко; пер. з італ. А. Немирової. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2016. - 112 с.

Алессандро Барікко – італійський актор, режисер і письменник. Його твори перекладені багатьма мовами світу, посідають перші місця у списках бестселерів Італії та Франції, загалом дуже популярні в Європі.

«Шовк» - це невелика повість, що здається історичною, бо автор наводить точні дати й факти. До «Шовку» можна  застосувати хронотоп грецького роману, тобто авантюрних часів. В історії Барікко знаходимо достоту широке географічне тло: подорож героя триває три місяці в один бік і три в інший, мапа його шляху маркована певними точками, де він зупиняється, пересідає з потяга на коня, переправляється з одного порту до іншого. А всі колізії, пов’язані з часом, керуються випадком: головний герой, Ерве Жонкур, чекає слушної нагоди вдома, аби з’явилися підстави знову виїхати до Японії, бо країна все ще не досить відкрита, в країні відбувається щось непевне, і він не знає, чи взагалі колись ще побачить наложницю Хара Кея, до якої запалився платонічним коханням.

Одна з ниток-історій розповість нам про мандри з одного кінця світу до іншого, про відкриття далекосхідної країни і пізнання нової культури. Друга нитка розкаже про зв’язок європейця і таємничої японки, точніше, про відсутність будь-яких стосунків між ними. І лише третя повідає читачу про спокійне сімейне життя Ерве Жонкура  та його дружини Елен. Але ці нитки так тісно й химерно зв’язані між собою, що головної і не виокремиш.

2.       Б49354 821.163.4   Ґ24

 Гашич, Нада.

    Вода, павутина [Текст] : роман / Н. Гашич; пер. з хорват. Н. Хороз. - Чернівці : Книги–-XXI , 2015. - 392 с.

Наду Гашич називають сучасною хорватською Агатою Крісті та найбільш загребською письменницею. Народилася 27 жовтня 1950 року у Словенії. Свій дебютний роман «Тиха вулиця, алея», опублікувала у 57 років. Він став найкращим дебютним твором 2007 року. А за свій другий роман «Вода, павутина» у 2010 році нагороджена літературною премією Загреба і найвизначнішою в галузі культури державною нагородою ім.. В. Назора за найбільше літературне досягнення.

Роман «Вода, павутина» розпочинається драматичною подією — великою повінню, яка наприкінці жовтня 1964 року охопила та сплюндрувала кілька загребських кварталів, серед яких і Трешнєвку. Саме в цей час читач знайомиться з однією родиною, щоб уже в наступному розділі перенестися із членами цієї родини у 2009 рік, у той же квартал Трешнєвку, та стежити за її життєвими перипетіями у сьогоденні. Авторка фокусується на житті трьох сестер та одного загребського кварталу, в якому скоєно злочин. Але письменниця не обмежується суто детективним жанром, тут присутні також елементи родинної драми, казки та навіть жіночої популярної прози. Весілля, убивства, складні сестринські стосунки, заплутані шлюбні відносини, поліційні розслідування, розмови випадкових перехожих — все це елементи нетривіальної захопливої оповіді, продуманої до найдрібніших деталей, виписаної різними мовними стилями, що надають автентичності романові, який інтригуватиме читача від першої до останньої сторінки.

3.       Б49707 821.111(73)   В67

    Воллер, Роберт Джеймс.

    Мости округу Медісон [Текст] : роман / Р. Дж. Воллер; пер. з англ. Д. Петрушенко. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2016. - 192 с.

Роберт Джеймс Воллер – письменник, фотограф і музикант. «Мости…» було перекладено 36 мовами та екранізовано, понад 90 тижнів очолював топ бестселерів американських і європейських видань. Головні герої книги Роберт Кінкейд та Франческа Джонсон – люди з абсолютно різним способом життя. Роберт, в минулому військовий фотограф, один із фотокореспондентів видання National Geographic. Він активно мандрує світом, проводячи у відряджені по два місяці, та робить фото для журналу про життя та культуру різних країн. Франческа італійка за походженням, що вийшла заміж за американського військового та переїхала в Америку. У штаті Айова, де вони осіли із чоловіком Річардом, подружжя утримує невеличку ферму та має двох дітей (саме вони, як виявилося згодом, і розповіли автору історію, описану у книзі) та веде звичний спосіб життя. Літнього дня 1965 року із завданням сфотографувати криті мости в окрузі Медісон на подвір’ї Франчески, щоб розпитати дорогу зупиняється чоловік за рулем пікапа… І вже за кілька хвилин розмови їм обом стане зрозуміло, що ця випадкова зустріч цілком змінить їхнє життя: «Усе змінилося. Сьогодні мені зрозуміло, що довгий час я просто йшов на зустріч тобі, а ти назустріч мені (…) Дивне місце – дорога. Одного серпневого дня я петляв собі й петляв, а тоді підняв очі – аж тут ти йдеш по траві до моєї автівки. Озираючись у минуле, я розумію, що інакше й бути не могло. Я називаю це високою імовірністю неймовірного» (с. 40). І справді в книзі дуже тонка межа між випадковим і вічним, між щоденним побутом і романтикою. Серед звичних буденних декорацій народжуються почуття, у які важко повірити. Саме вони дозволяють Франчесці знову відчути себе жінкою, красивою і бажаною, адже як влучно зазначає автор: «Ми відмовляємося від природної свободи заради впорядкованості, зводячи нанівець свої почуття» (с. 121).

 

       Б49723 821.131.1 М13

     Мадзантіні, Марґарет.

    Не йди [Текст] : роман / М. Мадзантіні; пер. з італ. В. Степанова. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2016. - 303 с.

 Роман «Не йди» Марґарет Мадзантіні — один із найголовніших бестселерів початку 21 сторіччя, перекладений більш ніж тридцятьма мовами світу загальним тиражем в півтора мільйони екземплярів. Тепер вийшов українською. Екранізація за участю Пенелопи Крус та чоловіка письменниці Серджу Кастелліто у головній ролі завоювала головні європейські нагороди й лише додала книзі популярності. І  книга, і фільм — однаково хороші. «Сорокарічній успішний хірург Тімотео живе тихим мирним подружнім життям. Його життя складається з передбачуваних ритуалів: години в операційній, смачні вечері то в колі родини, то в компанії друзів-колег, відрядження, конференції, симпозіуми. А де ж життя? Де ж цей вир емоцій, що клекоче в душі, але не знаходить виходу? Все це непогано: робота, що приносить задоволення, успішна дружина, що ще не розгубила вроду, донька-підліток з її максималізмом, характером й тілом, що тільки формуються в категорію «дорослих». Тімотео закутий в рамки пристойності, респектабельності та соціальної відповідальності. Текст «Не йди» — оповита смутком та ностальгією історія життя хірурга, який не знав, що мав, аж поки не втратив. А схаменувшись — зрозумів, що може втратити ще. Це дуже глибокий роман, вивільняючий вир емоцій у читача, нищить його банальні здогади з приводу сюжету, котрий, насправді, непередбачуваний й наштовхує на певні думки. Нетривіально, надзвичайно емоційно та зворушливо — ось так пише італійська письменниця Марґарет Мадзантіні» - Л. Костенко.

Б48935 84(4ІТА)   Д42

  Джордано, Паоло.

    Самотність простих чисел [Текст] : роман / П. Джордано; пер. з італ. А. Маслюх. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 312 с.

 «Самотність простих чисел» — перший роман італійського письменника Паоло Джордано (за фахом — фізика-теоретика). У віці 26-ти років став наймолодшим в історії лауреатом найпрестижнішої італійської літературної премії  Стрега.  Після виходу у світ цей твір одразу став бестселером в Італії й був перекладений понад тридцятьма іноземними мовами. «Самотність простих чисел»  опублікований у січні 2008 року у видавництві «Mondadori». Назву запропонував редактор видавництва. Початково роман називався «У воду і з води», згодом назва була залишена для п'ятого розділу роману. Присвяту «Елеонорі — бо пообіцяв тобі це в тиші» Джордано адресував своїй подрузі зі школи. Жанр книжки визначають як роман виховання.

 Ця книжка — про любов і про самотність. Про батьків і дітей. Про відгомін давніх трагедій. Про спроможність — і неспроможність — жити і виживати. Про прірви у житті і про мости через ті прірви. Про страхи — глибинні й поверхові. Про втечу від примар минулого та про саму можливість — і неможливість — від них утекти. Про толерантність до іншого і «не такого». Зрештою, про пару простих чисел-«близнюків».

Б49206 84(4УКР)6   Т48

Ткаченко, Ганна.

    Спалені мрії [Текст] : роман / Г. Ткаченко. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2016. - 320 с.

«Спалені мрії» Ганни Ткаченко — історичний роман, надзвичайно драматична оповідь про виживання та існування людей під час Другої світової війни. Про геройський подвиг підпілля, про щоденну самопожертву матерів, про неповнолітніх дітей-трударів та землеробів, що поклали здоров’я та віддали дитинство заради перемоги. Як виявилося, після війни війна не закінчилася. Вона триватиме ще довго. Радянська комуністична м’ясорубка перемеле ще не одне життя, навіть героїв війни. Підпільникам ще довго треба буде доводити свою приналежність до радянського режиму. Полонених німцями солдатів ще довго триматимуть по таборах та допитуватимуть. А підозрюваних у співпраці з німцями місцевих жителів виселять до Сибіру. Війна проти власного народу — найжахливіша річ у світі. «Спалені мрії» — викривальний роман. Він зриває маски з комуністичних чиновників, військових начальників, окупаційної німецької влади та післявоєнної політики щодо полонених солдатів та вивезених на примусові роботи до Німеччини селян. На прикладі життя села Березівка, що на Чернігівщині, Ганна Ткаченко охоплює широку панораму подій Другої світової війни, післявоєнного голоду та «соціалістичного Раю» селян, яким «пощастило» жити в ті часи. Але текст книги не переобтяжений історичними фактами та документальним підґрунтям. Ті страшні події — відлуння в житті селян.

 Б48739 84(4НІМ)   П30

    Петровська, Катя.

    Мабуть Естер [Текст] : історії / К. Петровська; пер. з нім. Ю. Прохаська, післям. П. Рихла. - Чернівці : Книги–-XXI , 2015. - 228 с.

Першу книжку письменниці Каті Петровської  написано німецькою мовою і присвячено історії її єврейської родини. У Німеччині текст надруковано 2014 року, а його авторка стала лауреаткою літературної премії  Інґеборґ  Бахман.

«Мабуть Естер» Петровська означує як «історії». Їх у книжці шість, і в них ідеться про членів її родини: тітку Лідію, бабцю Розу, дідуся, батьків, діда Семена Штерна, який змінив прізвище під час революції і став Петровським, про прадіда Юду Штерна, який «поцілив просто у сонячне сплетіння часу» — 1932 року здійснив замах на німецького дипломата в Москві. Родинні оповіді Петровської укладаються в документальний роман про пам’ять, приватну історію, яку не відірвеш від історії держав, а також про повернення. Не тільки до перехрестя вулиць Енґельса та Лібкнехта в Києві, чим завершується текст, а якоюсь мірою і до єврейськости.

Дві важливі теми, довкола яких розгортається «Мабуть Естер», — це мова і подорож. Вони заявляють про себе вже у першій сцені. Порожнеча залізничного вокзалу в Берліні із загадковим рекламним написом «Bombardier Willkommen in Berlin» і напис «WARS» на потязі, який вирушає до Варшави «за розкладом, але всупереч часу», формують настрій книжки, для якої Друга світова війна є центральною і формотворчою подією. Петровська здійснює і подорож новою мовою, послуговуючись «приклеєною до язика», за її власним висловом, німецькою. Цей мотив перегукується із професією, що була традиційною в родині, сім поколінь якої навчали глухонімих дітей говорити. Ця традиція уривається вже на мамі письменниці, а сама Петровська пише: «Я не володіла жодною мовою моїх предків".

  Б49400 821.161.2   Д75

    Дроздов, Остап.

    № 1 [Текст] : роман-вибух / О. Дроздов. - Львів : Вид-во Анетти Антоненко, 2016. - 256 с. дебютний роман українського журналіста, блогера, політичного оглядача Остапа Дроздова. Роман Остапа Дроздова «№1» — це більше, ніж просто роман, затиснутий жанровими рамками. Це сповідь кількох поколінь, об’єднаних наскрізною ідеєю— відстояти свою ідентичність.

Це родинна сага з драматичними поворотами долі. Це одразу декілька біографій на тлі різних епох, в якій відвертість автора межує з публічним оголенням до найпотаємнішого. Це життєствердний і нестандартний погляд на будні за вікном. Це плач і сміх. Це саме життя

                   

           

А42526 821.161.2   Ж90

         

 Жупанський, Олексій.

    Благослови тебе Боже! Чорний генсек [Текст] : роман / О. Жупанський. - К. : Вид-во Жупанського, 2017. - 392 с. нова книга українського письменника, перекладача та видавця Олексія Жупанського «Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек». «Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек» — це примарна хроніка містичних пошуків, які починаються для героя у вугільній житниці на сході країни, продовжуються у його власному дитинстві, що виявляється зовсім не таким, яким він його завжди вважав, і закінчуються у столиці зловісним крещендо потойбічної гри, ставки в якій доволі заплутані і невизначені, але однозначно — найвищі.

Гру розпочато, а отже віднині єдиним правилом проголошується відсутність будь-яких правил. І Сліпа доля із зашитими повіками дістає по черзі героїв з чорного кулька BOSS, Давнє пророцтво прискіпливо вивчає їхні особові справи і розставляє їх на липкій червоній дошці 90-х, а божевільний Фатум, скутий зашмульганою віками гамівною сорочкою, смикає зубами рубильник й запускає іржаві шестерні історичного зламу.

І герої одразу опиняються у вирі надзвичайно заплутаних подій. Вони домовляються і зраджують, проводять темні корупційні ритуали і дістають дефіцит, шантажують і вбивають, оживляють Нікодімова і проводять сесію Верховної ради, внаслідок якої у депутатів вилучають м’яке ірраціональне, а решту — просто вбивають. Вони потрапляють у таємничий Червоний колектор, а потім — у сховище Бібліотеки Вернадського, де вивчають секретні архіви Скрижалів Влади, а отже — отримують ключі від останніх дверей, за якими, можливо, на них чекає головний приз, про який ніхто нічого толком не знає, окрім того, що він для всіх є найжаданішим.