Знайдіть задоволення в читанні та обирайте книги, які роблять вас щасливими!

 

     Друзі, здається, у нашому блозі ми ще не зверталися до поезії. А дарма — бо це особлива сила, здатна і зцілювати, і пробуджувати.

     У січні минає 135 років від дня народження Павла Тичини — імені, знайомого кожному ще зі шкільних уроків. Та сьогодні пропонуємо вийти за межі підручникових сторінок і подивитися на поета інакше. Зазирнімо в період його ранньої творчості — час сміливих експериментів, музичності слова й надзвичайної чуттєвості.

     Молодий Тичина — це поет, який слухає світ, немов симфонію: у його віршах звучать барви, ритми, тиша і світло. Це доба пошуків гармонії між людиною й космосом, між внутрішнім переживанням і пульсом епохи. Саме ранні поезії відкривають Тичину як новатора, тонкого лірика й митця, що творив українську поезію модерну — живу, сміливу, глибоко емоційну.

     Запрошуємо перечитати Тичину без поспіху – не як «класика з програми», а як поета, який і сьогодні вміє дивувати й звучати по-справжньому сучасно.

Отже, друзі, ЧИТАЙТЕ І НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ !

 

Війна

І

Кладусь я спать.
Три янголи в головах стоять.
Один янгол — все бачить,
Другий янгол — все чує.
Третій янгол — все знає.
 
І приснивсь мені
Син.
 
Наче він сам проти ворога ставає.
А той обступає, просто в груди рубає!
(Перший янгол вид свій закриває).
 
І ніби поле рівне, рівне та зелене.
І вітер стеле спів: "Прощайте, нене!"
(Другий янгол із хрестом до мене).
 
І вітер стеле: "Не сумуйте, смерті той не знає,
Хто за Вкраїну помирає!"
(Третій янгол серце звеселяє).
 
І приснився мені
Син.
 
II
 
Праворуч — сонце.
Ліворуч — місяць.
А так — зоря.
 
— Благословляю, синку, на ворога.
А він: матусю моя!
Немає, каже, ворога
Та й не було.
Тільки й єсть у нас ворог —
Наше серце.
Благословіть, мамо, шукати зілля,
Шукати зілля на людське божевілля.
Звела я руку до хреста —
Аж коло мене нікого нема.
Тихо, лиш ворон: кря! кря!..
 
Праворуч — сонце.
Ліворуч — місяць.
А так — зоря.
[1918]

                

Сьогодні, під час російсько-української війни, ця поезія читається як пророцтво… Імперія знову пожирає слово,  вбиває не лише тіла, а й мови, пам’ять, сенси.

З кохання плакав я...

З кохання плакав я, ридав.
(Над бором хмари муром!)
Той плач між нею, мною став —
(Мармуровим муром...)
 
Пливуть молитви угорі.
(Вернися з сміхом — дзвоном!)
Спадає лист на вівтарі —
(Кучерявим дзвоном...)
 
Уже десь випали сніги.
(Над бором хмари муром!)
Розбиті ніжні вороги —
(Мармуровим муром...)
 
Самотна ти, самотний я.
(Весна! — світанок! — вишня!)
Обсипалась душа твоя —
(Вранішняя вишня...)
 
1917

Твори П.Г. Тичини у фонді Хмельницької ОУНБ

 

  У2
  Т 46

    Зібрання творів : у 12 т. / П. Г. Тичина; АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка. – Київ : Наук. думка, 1983 - 1990.

     Унікальне фундаментальне видання, де поетику Тичини розкрито в широкому жанровому спектрі: поезії (ранні й пізні), переклади, публіцистика, статті, прозові твори, щоденники й нотатки.

Це практично повна бібліотека творчої спадщини Тичини в одному корпусі.

А45760
821.161.2   
Т 46
     За всіх скажу, за все переболію ... : вибр. поезія, проза / П. Г. Тичина; упоряд. С. Гальченко. – Київ : Основа-Принт Плюс, 2021. – 763 с.

      Це ґрунтовне, репрезентативне видання творів Павла Тичини, покликане показати письменника поза рамками шкільного канону і відкрити багатовимірність його таланту. До книги увійшли: вибрані поетичні твори різних періодів – від ранньої, новаторської лірики (символістично-музичної, експериментальної) до пізніших поезій; прозові тексти (есеїстика, художня проза), що розкривають Тичину як тонкого мислителя й спостерігача епохи;

тексти, які дають змогу простежити еволюцію світогляду, стилю та інтонацій автора в складному історичному контексті ХХ століття. Тексти підібрано так, щоб створити цілісний образ митця – не лише «класика», а живої, внутрішньо драматичної особистості. Назва книги – «За всіх скажу, за все переболію…» – акцентує на гуманістичному пафосі Тичининої творчості та його відчутті відповідальності поета за свій час і людей.

 

Б38537
84(4УКР)6
Т46
    Золотий гомін : вибрані твори / П. Г. Тичина; вступ. ст., упоряд., прим. С. А. Гальченко. – Київ : Криниця, 2008. – 607с.

     До книги увійшли вибрані поетичні твори Тичини, серед яких повністю відтворено три його найвідоміші ранні збірки: «Соняшні кларнети» (1918),

«Плуг» (1920), «Замісць сонетів і октав» (1920). Ці збірки подано без скорочень і змін, відповідно до першовидань, що робить цей том важливим джерелом для вивчення творчості поета у її автентичній формі і представляє найвизначніший ранній період творчості Тичини, де поет поєднує символістські та модерністські тенденції, музичність поетичного слова та філософські мотиви.

   У2
   Т 93
    Сковорода : симфонія / П. Г. Тичина ; ред. Л. М. Новиченко. – Київ : Рад. письменник, 1971. – 404 с.

     Видання здійснене в період, коли в СРСР переосмислювали спадщину класиків української культури та намагалися представити українських авторів у широкому культурному контексті. Поема вважається найфундаментальнішим і наймасштабнішим твором Тичини після його ранньої лірики, бо поєднує поетичну музику, філософську глибину та національний зміст. За художньою силою і глибиною «Сковорода» іноді порівнюється з класичними світовими епосами.

     Твір у жанрі симфонії — не музичний твір у звичному розумінні, а поетична композиція з багатоголоссям образів, настроїв і сюжетних ліній, близька до епічного твору великого масштабу. Поема відображає духовний світ Сковороди, його філософські пошуки, прагнення до самопізнання, єдність людини з природою та ідеали свободи. Центральний образ твору — Сковорода як символ внутрішньої свободи, мудрості та духовного самовиявлення, що часто перегукується з особистістю самого Тичини як поета і мислителя.

     Тичина працював над «Сковородою» майже все своє життя — від початку 1920-х до кінця 1950-х років, постійно коригуючи текст і доповнюючи його новими розділами. Незважаючи на цю тривалу роботу, поема так і не була повністю завершена автором за його життя. Поема вважається найфундаментальнішим і наймасштабнішим твором Тичини після його ранньої лірики, бо поєднує поетичну музику, філософську глибину та національний зміст а за художньою силою і глибиною «Сковорода» іноді порівнюється з класичними світовими епосами.

         Фонди Хмельницької ОУНБ налічують ще багато інших видань творів Павла Тичини, які дають змогу глибше пізнати багатогранність його поетичного й філософського світу.