Б49480 821.161.2  Л63

    Лис, Володимир Савич.

    Місяць, обмитий дощем. Книга малої прози [Текст] : збірка / В. С. Лис. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля , 2017. - 352 с.

Волинський автор Володимир Лис разом із письменницею і дружиною Надією Гуменюк представляють свіжовидану збірку есеїв і новел. «Місяць, обмитий дощем» – це різнобарвні і водночас споріднені есеї й новели про життя. Серйозні, а інколи й іронічні роздуми про сенс щоденного буття і плин часу, про історичну долю України й таємниці людського серця... Як відпустити минуле та не боятися нових зустрічей? Де черпати наснагу на кожен день? Як розпізнати поворотні моменти і навчитися не шукати підтексту у випадковостях? Треба просто радіти життю і дихати на повні груди! Натхненні історії з добрим гумором, прості, але такі важливі для кожного цінності, звичні й рідні для нас слова...

Більшість есеїв і новел, що увійшли до цієї збірки, – автобіографічні і друкуються вперше. Це твори, над якими письменник працював протягом багатьох років передусім для того, щоб увічнити події, що вразили його.

Б34129 84(4УКР)6 К71

    Косач, Юрій Миколайович.

    Сузір'я Лебедя [Текст] : роман / Ю. М. Косач. - Нью-Йорк : М. П.Коць, 1983. - 276 с. - 5.00 грн.

Юрій Косач – (1908-1990) – син Миколи Косача, молодшого брата Лесі Українки.

Роман Юрія Косача «Сузір’я Лебедя» (рік написання – 1983, а у нас з’явився щойно у 2017 році у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га») відрізняється від двох романів автора, які з’явилися раніше в тому самому видавництві за сприяння доктора Марка Р. Стеха, а саме: «Володарки Понтиди» (1987) – авантюрного роману-щоденника про карколомні пригоди українського шляхтича Юрія Рославця во ім’я «дами серця» ХVIII століття – княжни Дараган, і «Дня гніву» (1947-1948) – історичного роману із заглибленням у психологію й мотивацію вчинків провідників козацько-української революції 1648 року, зокрема Богдана Хмельницького.

«У «Сузір’ї Лебедя» на вістрі пера Юрія Косача, на шаховій дошці «гросмейстера слова» – звичайні будні нехай і незвичайної шляхетської родини Рославців, які писані, за свідченням самого автора, зі спогадів про його рід Косачів-Драгоманових. Будень, із його розміреним ритмом (такий і темп оповіді); заздалегідь, за надобою дня, визначеними справами; статечним трибом життя шляхти на родинному хуторі Рославичах (уявна географічна локація). Щоденність – замість захопливих мандрів та героїчної самопожертви заради кохання; побут, а не доленосні рішення полководця. Ці будні ми бачимо очима Олелька – юнака, що перед вступом до університету завітав до рідного гнізда на літні вакації 1914 року, року неспокою, тектонічних зсувів у суспільстві, року вибору (як і сто років потому). Олелько мріє бути письменником, прагне – цілком у дусі модерністської доби, в яку йому випало жити, – знайти слова для «невиявленого», для «ще не названого». І саме Олелько внутрішнім зором вбачає, як ознаменоване соціяльним станом повсякдення його родини – правдивої, освіченої, духової шляхти, котра пам’ятає, якого вона роду-племені, – загаптовується ще невідомими, проте вже прочутими серцем шляхами «на розстаях велелюдних», на перехрестях історії. Це будні, котрі у висліді вибору персонажів: тітки Лари, тітки Фламінго, Богдана Немирича, Тріадо, дядька Сашка, Оксани Олексіївни, дядька Сили – здіймаються до епосу.

Непростий роман: принагідно згадаєте курс історії України, мистецтвознавства, філософії, права, етики; а на додачу матимете універсальний підручник із вивчення майстерного стилю та лексики української мови. Роман, який яскраво ілюструє одне з основних понять діалектики Геґеля: боротьба та єдність протилежностей. Шляхта і народ. Народ і шляхта.» - ЛітАкцент.

  Б49533 821.161.2  Л64

    Литовченко, Тимур Іванович.

    Принц України [Текст] : іст. детектив / Т. І. Литовченко, О. О. Литовченко. - Харків : Фоліо, 2017. - 316 с. : фото.

23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту — політична еліта СРСР мала значно більш грунтовний привід для радощів, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге — шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.

То хто ж такий був Данило Скоропадський?

Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича (а згодом гетьмана) серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже, значення цієї людини для українців, які жили закордоном, важко переоцінити.

Що ж все-таки сталося 60 років тому?..

Б49503 821.161.   К93

    Курков, Андрій Юрійович.

    Шенгенська історія: литовський роман [Текст] : роман / А. Ю. Курков; пер. з рос. Є. М. Тарнавського. - Харків : Фоліо, 2017. - 715 с.

"Це перший безвізовий роман в Україні. І це перший мій роман без України і українців. Це роман про литовців і про Західну Європу. Це роман про те, що стається з маленькою нацією ми не є маленькою нацією, а литовці є - коли піднімаються шлагбауми і можна спокійно вийти і розчинитись в загальноєвропейському культурному бульйоні народів", - говорить автор. За його словами, це роман про Європу, бо події відбуваються в Литві, Франції і в Англії. Це історія сучасної Литви. Історія внутрішньо міграції у Європі, на прикладі Литви, адже Литва втратила вже 30 відсотків населення. Там населення було як у Києві, а зараз набагато менше. Це європейська країна з давньою цікавою історію, найближча для нас серед оточення.

Основні події роману пов’язані з трьома литовськими молодими парами, які наприкінці 2007 року зібрались вирушити жити до Європи, бо ж саме тоді для Литви починала діяти угода, що відкривала її громадянам кордони Європейського Союзу. Кожна з них мала різну ціль на мапі: Інгрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд у Лондон, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас -  у Рим. Перші дві вирушили за обраним маршрутом, а от третя змушена була лишитися вдома. І з цього моменту оповідь розбивається на кілька частин із паралельним розвитком дій, кожна з яких присвячена долі окремої пари.