Знайдіть задоволення в читанні та обирайте книги, які роблять вас щасливими!

 

     Мистецтво завжди було відображенням культури, історії та людських емоцій. Через живопис, скульптуру, архітектуру воно дає змогу зрозуміти світ і себе у ньому. Література про мистецтво допомагає не тільки зануритися у творчі світи митців, а й побачити нові перспективи, дізнатися про закулісся творчих процесів і знайти власні джерела натхнення. Тут пробуджуться глибини людської душі, роблячи видимим приховане – страхи, мрії, бажання та надії, що ховаються у серці. Ця добірка запрошує читача поринути у ці світи, відчути їх силою емоцій і дозволити мистецтву промовити до власної душі.

Отже, друзі, ЧИТАЙТЕ І НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ !

 

В6613

791.63(477+479.25)

Б48

     Бережко-Камінська, Юлія Миколаївна. Сергій Параджанов. Режисер свого життя / Ю. Бережко- Камінська. – Київ : Саміт-книга, 2024. – 272 с. : фот. – (Державна програма – 2024).

     Книга письменніці та журналістки Юлії Бережко-Камінської – про життя митця, його професійну діяльність, особливості характеру, витівки, жарти, міфи та найбільш драматичні періоди написано на основі свідчень очевидців, друзів і колег Сергія Йосиповича, численних літературних джерел. Також до співпраці залучені кінознавці, науковці і митці, розповіді яких уплетено в основну текстову канву. Видання щедро ілюстроване фотографіями Юрія Мечітова (м. Тбілісі), Юрія Гармаша (м. Київ), світлинами з державних і приватних архівів, музеїв, а також серією авторських колажів.

 

А46069

929Цісик

В58

     Власенко, Ірина Володимирівна.  Квітка / І. В. Власенко. – Харків : Фоліо, 2022. – 158 с. – (Мистецькі біографії).

     Вона народилася в Америці і була б справжньою американкою, якби не одне «але» — її батьки-музиканти були емігрантами, походили з України і двох своїх доньок виховали у любові до своєї батьківщини. В родині завжди звучали українські пісні.

     Голос відомої співачки Кейсі Цисік був голосом всесвітньо відомих компаній, корпорація «Ford» дарувала їй останні моделі автомобілів, вона співала на бек-вокалі у Майкла Джексона, Вітні Г'юстон та у інших відомих співаків, її спів хоч раз та почули понад 20 мільярдів людей, що майже втричі більше за все населення планети... Але у неї була одна мрія — щоб українські пісні звучали по всьому світу.

     Квітка Цісик... Маленька, тендітна, завжди усміхнена... Голос цієї співачки не можна забути – він має якусь містичну силу, заворожує і лікує...

 

А37642

84(4АВТ)

Є51

     Єлінек, Ельфріда. Піаністка : роман / Е. Єлінек. – Харків : Фоліо, 2011. – 382 с. – (Бібліотека нобелівських лауреатів) (Програма "Українська книга" 2011 року).

     Ельфріда Єлінек – відома австрійська романістка, драматург, поет і літературний критик, лауреат Нобелівської премії у галузі літератури 2004 року. Одна з найпровокаційніших письменниць XX століття. Роман «Піаністка» (1983) приніс Е. Єлінек світове визнання, а його екранізація, переосмислена знаменитим режисером Міхаелем Ханеке, отримала Гран-прі на Каннському фестивалі у 2001 році. Головна героїня Еріка Кохут – піаністка, яка викладає у Віденській консерваторії. Вона шанована на роботі, але друзів у неї немає. Їй трохи за 30 і вона живе з матір’ю. Мати контролює все її життя: куди вона йде, що вона одягає, що вона купує, з ким вона спілкується. І якщо Еріка хоч на кілька хвилин запізниться додому, то мати буде обдзвонювати всіх, щоб дізнатися, де дочка. Але в один момент спокій жінок порушує 17-річний студент Вальтер, який закохується в Еріку і хоче домогтися взаємності.

 

А31946

84(4НІМ)

З-98

     Зюскінд, Патрік. Контрабас  / П. Зюскінд; Пер. І.С. Фрідріх; пер. з нім. І С. Фрідріха. – Харків : Фоліо, 2005. – 127 с. – (Література).

     «Контрабас» – п’єса німецького письменника Патріка Зюскінда. Твір піднімає тему «маленької» людини. Є одноактним монологом головного героя – 35-річного контрабасиста, який працює у державному оркестрі. Незважаючи на те, що п'єса Зюскінда – «крик душі» людини, що перебуває в стані депресії, читач відчуває симпатію по відношенню до головного героя.

 

А7248

84(3Вл)

М 87

     Моем, Вільям Сомерсет. Місяць і мідяки. На жалі бритви : романи / В. С. Моем ; худож. А. Толкачова. – Київ : Дніпро, 1989. – 574 с.

     Роман англійського письменника, опублікований 1919 року. Герой роману "Місяць і мідяки" Чарльз Стрікленд зрікається всього, що має, задля втілення мрії  стати художником. В основу роману лягло життя французького художника Поля Гогена.

 

Б52610

821.111(73)

Р52

     Ріо, М. Л. Ніби ми злодії / М. Л. Ріо ; пер. з англ. Д. Березіної. – Київ : АРТБУКС, 2024. – 400 с.

     Олівер Маркс щойно вийшов з в’язниці, відсидівши там десять років за вбивство одного з найближчих своїх друзів. Убивство, якого він, можливо, і не скоював. Його зустрічає детектив Колборн, який і запроторив Олівера до тюрми. Він іде на пенсію, але перед тим хоче дізнатися, що ж насправді сталося десять років тому.

     Ще вивчаючи Шекспіра в академії, Олівер зауважив: його талановиті однокурсники грають ті самі ролі що на сцені, що в житті — лиходій, герой, тиран, спокусниця, — а сам він зазвичай залишався другорядним персонажем чужої постановки. Але одного разу викладачі змушують студентів помінятися ролями, й ось уже добродушне суперництво перетворюється на потворні сутички, а сюжет театральних п’єс утілюється в життя.Зрештою стається трагедія: одного із семи друзів знаходять мертвим. А перед іншими постає найскладніша акторська задача всього їхнього життя: переконати поліцію і себе самих у власній невинності.

 

В5428

84(4УКР)6

С79

     Стеценко, Станіслав Миколайович. Війни художників : роман / С. М. Стеценко. – Харків : Фоліо, 2016. – 560 с. – (Державна програма – 2016).

     Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника-нелегала Миколи Глущенка (у книжці – Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі – Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, – так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…

 

А43549

821.162.1

Щ76

     Щигельський, Марцін. Театр невидимих дітей : повість / М. Щигельський; пер. з пол. Б. Антоняк. – Львів : Урбіно, 2018. – 272 с. – (Державна програма – 2018).

     Міхалові одинадцять років. Він ходить до школи, мріє, багато читає, звісно, пустує. Та найзаповітніше його бажання – мати родину. Бо Міхал живе в дитячому будинку. Життя видається йому непоганим, доки в нього є друг, якому він довіряє і яким сам опікується.Та коли малого Гойдунчика повертають у родину, а улюблена вихователька переїздить до іншого міста, Міхал переживає справжній відчай. Коли кризу подолано, виявляється, що відтепер Міхал житиме в "Дубовому Лісі", особливому дитбудинку, де мешкає дуже мало вихованців, і всі вони – незвичайні. Там хлопчик знайомиться з 14-річною Сильвією, яка марить театром. Разом з вихованцями «Дубового Лісу» вони ставлять спектакль за п’єсою, яку пише Міхал. Діти впевнені, що їхню гру побачить багато людей, і Театр Невидимих Дітей прославиться. Проте надворі 1981 рік. І от у день довгоочікуваної прем’єри діти довідуються, що в країні саме запровадили військовий стан…

 

Знайдіть задоволення в читанні та обирайте книги, які роблять вас щасливими!

Пам’ять і ідентичність: чому ми знову і знову повертаємось до минулого

     Ми живемо в час, коли пам’ять – не просто особиста справа, а поле боротьби: за мову, історію, право називати речі своїми іменами. Пам’ять може зцілювати, але може й ламати; вона формує нашу ідентичність, навіть коли ми намагаємося від неї втекти. Література особливо гостро реагує на моменти, коли минуле не хоче лишатися минулим – коли воно проростає в теперішньому голосами, травмами, тінями замовчувань. Саме тому тема пам’яті – це завжди розмова про те, хто ми є і ким можемо стати.

Усі ці тексти показують пам’ять не як архів фактів, а як живий процес: хибний, емоційний, болісний. Вона може бути джерелом сили – або причиною втрати себе. І саме в цій напрузі народжується література, яка надовго лишається з читачем.

Отже, друзі, ЧИТАЙТЕ І НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ!

 А45515

 821.112.2

 З-50

    Зебальд, Вінфрид Георг. Аустерліц : роман / В. Г. Зебальд ; пер. з нім. Р. Осадчука. – Київ : Комубук, 2020. – 336 с.

     Роман В. Ґ. Зебальда «Аустерліц», який багато критиків називають найвизначнішим німецькомовним романом ХХІ століття, вийшов друком у 2001 році.

     Цей роман вирізняє не лише незвичний, лабіринтоподібний сюжет, який автор вибудовує з ретельністю павука, що плете свою павутину, а й особлива поетичність мови, яка перетворює цей твір на довжелезний вірш про пошуки втраченого дитинства. Неназваний оповідач знову й знов зустрічає залюбленого в європейські ландшафти та архітектуру загадкового самітника Жака Аустерліца, який розповідає йому про свої багатолітні намагання розкрити таємницю власного походження. Ці пошуки ведуть його ледь не через усю Європу й спонукають відвідати різноманітні «місця пам’яті» найновішої німецької та європейської історії – з Антверпена до Лондона, з Парижа до Марієнбада, а з Праги до концентраційного табору «Терезієнштадт».

     І це лише зовнішній, сюжетний контур роману, насиченого історичними екскурсами, поетичними спостереженнями та меланхолійними розмірковуваннями про (не)обжитість простору й проминання часу, з якими людина змушена давати собі раду.

 

А44414

821.111(410)

І-97

    Ішіґуро, Кадзуо (Ісіґуро). Залишок дня : роман / К. Ішіґуро; пер. з англ. Г. Лелів. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 240 с.

     Улітку 1956 року дворецький Стівенс, який усе життя прослужив у багатому маєтку під назвою Дарлінґтон-Голл, вирушає в автомобільну мандрівку південно-західною Англією. Коротка шестиденна виправа перетворюється на подорож у минуле, що виринає на тлі розкішних англійських пейзажів, у минуле, в якому особисті драми розгортаються разом із драмами світовими. Цей роман, за який Кадзуо Ішіґуро здобув Букерівську премію, – витончена історія про невисловлені почуття і прихований відчай, про жаль, що затьмарює залишок дня, коли з гіркотою розумієш, що все могло скластися інакше...

А18004

84(4УКР)6

П22

    Пашковський, Євген Володимирович. Вовча зоря : роман / Є. В. Пашковський. – Київ : Молодь, 1991. – 213 с.

 

     «Вовча зоря» — роман, де з клаптиків доль чотирьох головних персонажів складається «типове життя» на тлі пізньорадянської епохи. Євген Пашковський показує, як кожна людина на особистому рівні залишається травмована добою, яку їй довелося пережити: від Чорнобильської катастрофи до безглуздої реальності радянської армії й безкарності за злочини. Написаний у 1991 році роман сповнений незникненної любові й нестерпного болю, а унікальний стиль Пашковського дозволяє упізнати автора з перших абзаців і допомагає читачеві зануритися у світ, який, здавалося б, зник понад три десятиріччя тому, однак насправді продовжує відлунювати і в нашій сучасності. Текст складний, але це одна з найчесніших спроб осмислити пострадянську травму без спрощень.

А44364

821.161.2

С31

    Сенцов, Олег Геннадійович. Жизня : роман / О. Г. Сенцов. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 160 с.

     Коротка, майже аскетична проза. Пам’ять дитинства і виживання як фундамент особистості. «Жизня» — збірка автобіографічних оповідань. Це книжка для всіх, хто досі не знайшов відповіді на запитання, чому Олег допомагав українським військовим у Криму, чому відкрито говорив про розв’язану Росією війну в Україні, чому розпочав голодування і не просив про помилування. Ці тексти знайомлять нас з автором у період важливих для нього внутрішніх пошуків і змін, коли він прагне зрозуміти, хто він, яким шляхом піде далі і з якого більше ніколи не зійде.

     Це перша публікація творів Олега Сенцова в перекладі українською мовою, що подаються поруч із російськомовними оригіналами. Це надзвичайно важлива для Олега книжка, і, навіть перебуваючи в ув’язненні, він активно брав участь у її виданні.

А43747

821.161.2

Т98

    Тютюнник, Григір Михайлович. Три зозулі з поклоном : вибр. твори / Г. М. Тютюнник. – Київ : Знання, 2018. – 208 с.

     Персонажі творів Григора Тютюнника – прості люди, на долю яких випало жити у повоєнні роки ХХ століття. У буденних реаліях життя письменник уміє побачити їхню глибинну сутність, характерну ознаку часу, долю людини. Він любить тих людей, про яких пише; написане ним — завжди вистраждане до глибини душі. Тому кожне його оповідання, новела чи повість сприймаються як сповідь. Добірна і точна мова персонажів, за нею можна безпомилково визначити характер, моральне обличчя, а нерідко і професію того, хто говорить. Читача зворушують у його творах правдивість, щирість, самобутній характер оповіді, але найбільше — самовідданість і милосердя людської душі.

 

Б43567

84(4УКР)6

Ш37

    Шевчук, Валерій Олександрович. Дім на горі : роман / В. О. Шевчук. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 560 с.

     Один із найвідоміших творів Валерія Шевчука, філософсько-містичний роман-балада, що поєднує реалістичну прозу з елементами українського бароко, фольклору та символізму. Твір складається з двох частин: повісті-притчі «Дім на горі» та циклу оповідань «Голос трави», які тематично й ідейно взаємопов’язані. У центрі – образ загадкового дому на пагорбі як символу пам’яті роду, духовного коріння, внутрішнього світу людини. Події розгортаються на межі реального й ірреального, буденного й містичного. Роман досліджує вічні теми: самотність і вибір, добро і зло, спадковість долі, відповідальність людини за власне життя. Через сни, легенди, притчі та внутрішні монологи героїв автор розкриває глибинну психологію особистості й національного буття. «Дім на горі» — це інтелектуальна проза, що спонукає до осмислення духовних цінностей, зв’язку поколінь і пошуку гармонії між людиною та світом.

Війна і пам’ять: тексти, що ще не охололи

     Це особлива література, де пам’ять не осмислена «після», а формується просто зараз. Це література не «про війну» в класичному сенсі, а зсередини війни. Багато з цих текстів народжувалися як щоденники, есеї, колонки, нотатки – і лише згодом стали книжками.

А47286

821.161.2

Л93

    Любка, Андрій Степанович. Війна з тильного боку / А. С. Любка. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2024. – 280 с.

     Війна – це фронт, битви і смерть, але водночас це життя за багато кілометрів від лінії зіткнення, щоденний побут, рутина, нові реалії. Ця проза – про війну з тильного боку, зі спини, з тилу; про поїздки на фронт, волонтерство і щоденні виклики цивільного життя. Багата на деталі, цікаві розповіді й описи реальних пригод, ця книжка створює панорамну картину життя в Україні під час війни. Нон-фікшн про письменника, який раптово для себе стає волонтером і постачає джипи для української армії. Щоденник? Так, але не тільки.

 

Б52404

323.2(477.61/.62)

М 69

    Михед, Олександр. Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Схід / О. Михед. – 6-те вид. – Київ : Наш формат, 2024. – 369 с.

     Книга про культурну пам’ять Донбасу і те, як війна її перекодовує. Автор пропонує своє дослідження кількох міст Донеччини та Луганщини, засноване не лише на сухих фактах і архівах, а й на розповідях місцевих жителів; руйнує міфи та розповідає справжню історію, знайомлячи читачів з дивовижним українським Сходом, де намагалися закріпитися інвестори з Великобританії та Бельгії, і який постійно був ласим шматком для імперської, радянської та сучасної росії. У книзі також можна знайти унікальні розповіді відомих митців й істориків, для яких Схід є малою Батьківщиною. Це Сергій Жадан, Ігор Козловський, Алевтина Кахідзе, Роман Мінін, Олена Стяжкіна і Володимир Рафєєнко. Ці та інші люди у виданні допомагають зрозуміти, як мислять жителі цього регіону, чи таки є різниця між різними частинами країни, які важливі події вплинули на формування світогляду місцевих.

 

А43632

84(4УКР)6

Ч-58

    Чех, Артем. Точка нуль : зб. есеїв / А. Чех. – Харків : Віват, 2017. – 224 с.

     Збірка відвертих, проникливих й часто несподівано глибоких історій про війну, побудована на особистих спостереженнях та записах автора. Вперше опублікована у 2017 році після тривалої паузи в літературній творчості Артема Чеха. «Точка нуль» – це щоденникові записи мобілізованого киянина, який занотовує все, що бачить, і пропускає все це через себе. Він не герой, він звичайна людина, зі своїми страхами, тривогами, надіями і сумнівами. Він знає, що так, як раніше, вже не буде, знає, що тепер настає інша реальність і для нього, і для його дружини, і для всіх, хто їде разом з ним в учебку, на полігон, на Схід, до точки нуль…

 

 

 

Знайдіть задоволення в читанні та обирайте книги, які роблять вас щасливими!

 

     Друзі, здається, у нашому блозі ми ще не зверталися до поезії. А дарма — бо це особлива сила, здатна і зцілювати, і пробуджувати.

     У січні минає 135 років від дня народження Павла Тичини — імені, знайомого кожному ще зі шкільних уроків. Та сьогодні пропонуємо вийти за межі підручникових сторінок і подивитися на поета інакше. Зазирнімо в період його ранньої творчості — час сміливих експериментів, музичності слова й надзвичайної чуттєвості.

     Молодий Тичина — це поет, який слухає світ, немов симфонію: у його віршах звучать барви, ритми, тиша і світло. Це доба пошуків гармонії між людиною й космосом, між внутрішнім переживанням і пульсом епохи. Саме ранні поезії відкривають Тичину як новатора, тонкого лірика й митця, що творив українську поезію модерну — живу, сміливу, глибоко емоційну.

     Запрошуємо перечитати Тичину без поспіху – не як «класика з програми», а як поета, який і сьогодні вміє дивувати й звучати по-справжньому сучасно.

Отже, друзі, ЧИТАЙТЕ І НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ !

 

Війна

І

Кладусь я спать.
Три янголи в головах стоять.
Один янгол — все бачить,
Другий янгол — все чує.
Третій янгол — все знає.
 
І приснивсь мені
Син.
 
Наче він сам проти ворога ставає.
А той обступає, просто в груди рубає!
(Перший янгол вид свій закриває).
 
І ніби поле рівне, рівне та зелене.
І вітер стеле спів: "Прощайте, нене!"
(Другий янгол із хрестом до мене).
 
І вітер стеле: "Не сумуйте, смерті той не знає,
Хто за Вкраїну помирає!"
(Третій янгол серце звеселяє).
 
І приснився мені
Син.
 
II
 
Праворуч — сонце.
Ліворуч — місяць.
А так — зоря.
 
— Благословляю, синку, на ворога.
А він: матусю моя!
Немає, каже, ворога
Та й не було.
Тільки й єсть у нас ворог —
Наше серце.
Благословіть, мамо, шукати зілля,
Шукати зілля на людське божевілля.
Звела я руку до хреста —
Аж коло мене нікого нема.
Тихо, лиш ворон: кря! кря!..
 
Праворуч — сонце.
Ліворуч — місяць.
А так — зоря.
[1918]

                

Сьогодні, під час російсько-української війни, ця поезія читається як пророцтво… Імперія знову пожирає слово,  вбиває не лише тіла, а й мови, пам’ять, сенси.

З кохання плакав я...

З кохання плакав я, ридав.
(Над бором хмари муром!)
Той плач між нею, мною став —
(Мармуровим муром...)
 
Пливуть молитви угорі.
(Вернися з сміхом — дзвоном!)
Спадає лист на вівтарі —
(Кучерявим дзвоном...)
 
Уже десь випали сніги.
(Над бором хмари муром!)
Розбиті ніжні вороги —
(Мармуровим муром...)
 
Самотна ти, самотний я.
(Весна! — світанок! — вишня!)
Обсипалась душа твоя —
(Вранішняя вишня...)
 
1917

Твори П.Г. Тичини у фонді Хмельницької ОУНБ

 

  У2
  Т 46

    Зібрання творів : у 12 т. / П. Г. Тичина; АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка. – Київ : Наук. думка, 1983 - 1990.

     Унікальне фундаментальне видання, де поетику Тичини розкрито в широкому жанровому спектрі: поезії (ранні й пізні), переклади, публіцистика, статті, прозові твори, щоденники й нотатки.

Це практично повна бібліотека творчої спадщини Тичини в одному корпусі.

А45760
821.161.2   
Т 46
     За всіх скажу, за все переболію ... : вибр. поезія, проза / П. Г. Тичина; упоряд. С. Гальченко. – Київ : Основа-Принт Плюс, 2021. – 763 с.

      Це ґрунтовне, репрезентативне видання творів Павла Тичини, покликане показати письменника поза рамками шкільного канону і відкрити багатовимірність його таланту. До книги увійшли: вибрані поетичні твори різних періодів – від ранньої, новаторської лірики (символістично-музичної, експериментальної) до пізніших поезій; прозові тексти (есеїстика, художня проза), що розкривають Тичину як тонкого мислителя й спостерігача епохи;

тексти, які дають змогу простежити еволюцію світогляду, стилю та інтонацій автора в складному історичному контексті ХХ століття. Тексти підібрано так, щоб створити цілісний образ митця – не лише «класика», а живої, внутрішньо драматичної особистості. Назва книги – «За всіх скажу, за все переболію…» – акцентує на гуманістичному пафосі Тичининої творчості та його відчутті відповідальності поета за свій час і людей.

 

Б38537
84(4УКР)6
Т46
    Золотий гомін : вибрані твори / П. Г. Тичина; вступ. ст., упоряд., прим. С. А. Гальченко. – Київ : Криниця, 2008. – 607с.

     До книги увійшли вибрані поетичні твори Тичини, серед яких повністю відтворено три його найвідоміші ранні збірки: «Соняшні кларнети» (1918),

«Плуг» (1920), «Замісць сонетів і октав» (1920). Ці збірки подано без скорочень і змін, відповідно до першовидань, що робить цей том важливим джерелом для вивчення творчості поета у її автентичній формі і представляє найвизначніший ранній період творчості Тичини, де поет поєднує символістські та модерністські тенденції, музичність поетичного слова та філософські мотиви.

   У2
   Т 93
    Сковорода : симфонія / П. Г. Тичина ; ред. Л. М. Новиченко. – Київ : Рад. письменник, 1971. – 404 с.

     Видання здійснене в період, коли в СРСР переосмислювали спадщину класиків української культури та намагалися представити українських авторів у широкому культурному контексті. Поема вважається найфундаментальнішим і наймасштабнішим твором Тичини після його ранньої лірики, бо поєднує поетичну музику, філософську глибину та національний зміст. За художньою силою і глибиною «Сковорода» іноді порівнюється з класичними світовими епосами.

     Твір у жанрі симфонії — не музичний твір у звичному розумінні, а поетична композиція з багатоголоссям образів, настроїв і сюжетних ліній, близька до епічного твору великого масштабу. Поема відображає духовний світ Сковороди, його філософські пошуки, прагнення до самопізнання, єдність людини з природою та ідеали свободи. Центральний образ твору — Сковорода як символ внутрішньої свободи, мудрості та духовного самовиявлення, що часто перегукується з особистістю самого Тичини як поета і мислителя.

     Тичина працював над «Сковородою» майже все своє життя — від початку 1920-х до кінця 1950-х років, постійно коригуючи текст і доповнюючи його новими розділами. Незважаючи на цю тривалу роботу, поема так і не була повністю завершена автором за його життя. Поема вважається найфундаментальнішим і наймасштабнішим твором Тичини після його ранньої лірики, бо поєднує поетичну музику, філософську глибину та національний зміст а за художньою силою і глибиною «Сковорода» іноді порівнюється з класичними світовими епосами.

         Фонди Хмельницької ОУНБ налічують ще багато інших видань творів Павла Тичини, які дають змогу глибше пізнати багатогранність його поетичного й філософського світу.